Езоп – байкар Давньої Греції VI ст. до н. е., чия мудрість пережила тисячоліття. Його Байки – це короткі історії з тваринами, які навчають більше, ніж товсті трактати. За легендами, він був рабом, але словом підкорював царів і народ. І навіть після смерті його ім’я стало символом хитрої, завуальованої правди – “езопової мови”.
🦊 Кажуть, саме лисиця та ворона зробили його безсмертним – їхні діалоги досі впізнають навіть ті, хто ніколи не чув про Езопа. 🏛️ Уяви: раб, що міг дорівнятися у впливі до філософів при дворах – його байки слухали поважніше, ніж промови політиків. 🌍 Його тексти жили в устах, як легенди, а писані версії з’явилися значно пізніше – можливо, він і не знав, що стане класиком. 💡 Від нього залишився термін “езопова мова” – коли кажеш ніби одне, а натякаєш зовсім на інше. 🎭 Настільки колоритний був образ, що драматурги включали Езопа в п’єси поруч із богами. 😂 Народні чутки малювали його потворним і горбатим, і саме це ніби підсилювало контраст з його блискучим розумом. 😅 Іронія долі: за легендою, його стратили за надто сміливу правду – байкар загинув від власної чесності.