«Шахраї світанку» (1982) «Королева чарів» (1982) «Знак пророків» (1983) «Замок чаклунів» (1983) «Кінець гри» (1984)
Пророцтво рідко схоже на долю спочатку – воно виглядає як звичайний ранок на фермі. Гаріон дорослішає серед городини та уривчастих легенд, не знаючи, що вкрадений артефакт і давній сувій уже вплели його ім’я у майбутні літописи. Світ навколо прокидається: купці говорять натяками, мандрівники звіряють зорі частіше, ніж маршрути, забуті боги ворушаться у сні. Випадок обертається покликом, і дитинство обривається там, де з’являється підозра: дорослі давно готували його до дороги, якої він не обирав.
«Белгаріад» – подорож повільного прозріння: від домашнього вогнища до полів, обпалених чарами; від «чому я?» до стриманого «а якщо не я?». Магія тут – не феєрверк, а обов’язок: кожне закляття коштує ясності, кожна перемога відкриває ширший горизонт. Спільники Гаріона – не бездоганні лицарі, а тканина характерів: уперта принцеса, що вчиться влади без жорстокості; іронічний чарівник зі столітнім смутком; злодій, який довіряє лише виходам.
Та під шарами пророцтв і клинків живе інша нота: призначення – не клітка, а діалог. Бути обраним – лиш старт; справжнє випробування – обрати у відповідь, прийняти, що зростання потребує сміливості любити світ, здатний поранити. І коли настає вирішальна мить, визначає не гуркіт магії, а тихе знання, ким ти став дорогою до неї.
📚 А ви знали 📖
Вийшов у 1982 році й поклав початок культовій фентезі-сазі The Belgariad.
Еддінґс зізнавався, що почав писати роман після того, як побачив у книгарні карту вигаданого світу й подумав: «Я можу зробити краще».
Книжки швидко стали класикою «традиційного квест-фентезі» у дусі Толкіна, але з легшим гумором.
Серія вплинула на ціле покоління авторів і ввійшла до «золотого фонду» жанру.
Після завершення “Бельгаріади” автор створив пряме продовження – цикл “Маллореон” (5 романів).
Казали люди: Еддінґс казав, що писав «за формулою» й навіть склав таблицю обов’язкових елементів (герой-сирота, мудрий наставник, давнє зло тощо).