Обсидіан (2011) Онікс (2012) Опал (2012) Походження (2013) Протистояння (2014)
⚡ Темп: швидкий · 🎭 Емоції: легкі, романтичні · 🚪 Поріг: низький · ⭐ За що: хімія героїв, легке читання
Кеті здавалося, що найскладніше після переїзду – знайти друзів і вести свій буктюб чи блог. Але по сусідству живуть брат і сестра, надто красиві й надто таємничі. Деймон майстер на колючі жарти, однак за бравадою приховано більше, ніж він готовий сказати. Він – люксен, створіння зі світла, яке ховається на Землі від ворогів, що прагнуть стерти його народ.
«Obsidian» починає п’ятитомну серію про кохання, яке стає викликом. Кеті не хоче, щоб її рятували. Деймон не хоче прив’язуватися – турбота може коштувати життя. Їх притягнення іскрить буквально. І кожна нова близькість може викрити те, що має залишатися в тіні.
Арментроут змішує знайому підліткову буденність із космічною небезпекою. Домашні завдання і блогінг сусідять із перестрілками та світлом, що розриває ніч. Дружба – це броня, довіра – ризик, який легко обертається втратою. Хто визначає, хто має право бути частиною цього світу?
З розвитком серії ставки ростуть: це вже не просто романтична історія, а боротьба за майбутнє людей і люксенів. Вибір героїв стає питанням виживання для всіх.
Lux – це напруга і ніжність водночас. Це оповідь про світло, що може ранити, але веде до дому, якщо наважитися йти за ним.
📚 А ви знали 📖
Арментроут написала Obsidian (Lux, #1) всього за 30 днів – і майже відразу отримала контракт із видавництвом.
Унікальність серії полягає в поєднанні романтики та sci-fi у форматі YA.
Серію активно обговорювали у фан-спільнотах і книжкових блогах, що допомогло їй завоювати широку аудиторію без масштабних маркетингових кампаній.
Головна героїня веде книжковий блог – відсилання до самої авторки, яка також починала з блогу.
Ще є повісті: Тіні (2012, приквел), Забуття (2015, переказ подій 1–3 від імені Деймона).
Існує також спін-оф серія після подій Lux: «Найтемніша зірка» (2018), «Палаюча тінь» (2019), «Яскравіша ніч» (2020), «Війна двох королев» (2022).
Казали люди: Арментроут зізнавалася, що образ героя-інопланетянина Деймона з’явився, коли вона дивилася на сусідського підлітка, який постійно «світився від самовдоволення».