«Тарзан – прийомок мавп» (1912) «Повернення Тарзана» (1913) «Звірі Тарзана» (1914) «Син Тарзана» (1915) «Тарзан і коштовності Опару» (1916) «Лісові оповіді про Тарзана» (1919) «Тарзан Неприборканий» (1920) «Тарзан Жахливий» (1921) «Тарзан і золотий лев» (1922) «Тарзан і люди-мурахи» (1924) «Тарзан, володар джунглів» (1927) «Тарзан і загублена імперія» (1929) «Тарзан у центрі Землі» (1930) «Тарзан Непереможний» (1930–31) «Тарзан Тріумфуючий» (1931) «Тарзан і місто золота» (1932) «Тарзан і людина-лев» (1933–34) «Тарзан і люди-леопарди» (1935) «Пошуки Тарзана» (1935–36) «Тарзан і заборонене місто» (1938) «Тарзан Величний» (1939–40) «Тарзан і Іноземний легіон» (1947) «Тарзан і божевільний» (1964) «Тарзан і вигнанці» (1965, посмертно 1966)
⚡ Темп: швидкий · 🎭 Емоції: пригодницькі, романтизовані · 🚪 Поріг: низький · ⭐ За що: дух пригод
«Тарзан із племені мавп» Едґара Райса Берроуза – це пригодницький роман і справжній культурний міф. Уперше опублікована 1912 року, ця книга подарувала світу одного з найвідоміших літературних героїв XX століття – Тарзана, людину з джунглів, у якому поєдналися дика природа і шляхетність, сила і співчуття, інстинкт і розум.
Берроуз відкриває перед читачем яскравий, дикий, небезпечний світ африканських джунглів, де після загибелі батьків – англійського лорда і леді – залишається немовля. Його знаходить і вирощує плем’я людиноподібних мавп. Вони дають йому ім’я Тарзан – «Біла шкіра». Зростаючи серед диких істот, хлопчик навчається виживати, полювати, лазити, але при цьому в ньому живе людяність: допитливість, внутрішній моральний компас і прагнення до знань.
Однією з найцікавіших ліній є самоосвіта Тарзана. Знайшовши в покинутому будинку батьків книжки, він навчається читати й писати самостійно, без учителів – лише завдяки силі волі та допитливості. Таким чином, Тарзан стає унікальною постаттю: людиною, яка пізнала людську культуру без контакту з нею. Він – мислитель у тілі дикого мисливця.
Все змінюється з появою білих чужинців, серед яких – Джейн Портер. Зустріч із Джейн пробуджує в Тарзані нові почуття – любов, сумнів, бажання зрозуміти себе. Де його місце: у лісі чи серед людей? Його чекає боротьба за ідентичність, випробування почуттів, вибір між лісовими інстинктами й раціональністю культури.
Роман піднімає важливі питання: Що визначає людину – природа чи виховання? Чи можливе поєднання дикості та моралі, культури й свободи? Концепція «шляхетного дикуна» постає тут у новому світлі – Тарзан не ворог цивілізації, а її альтернатива, її дзеркало.
Звісно, текст не позбавлений ознак своєї доби – расових і культурних стереотипів. Але попри це, в ньому присутня щирість, віра автора в людське серце, в свободу вибору й силу інтелекту навіть у віддаленні від соціуму.
«Тарзан із племені мавп» започаткував велику серію, численні екранізації, комікси, мультфільми. Проте саме перша книга залишається найсильнішою – динамічною, захопливою й напрочуд людяною розповіддю про хлопчика з джунглів, який зумів залишитися людиною.
📚 А ви знали 📖
Тарзан став одним із перших «супергероїв джунглів», передбачивши образ «героя-сироти», який виріс у чужому середовищі.
Цікавий факт: ім’я «Тарзан» Берроуз запатентував як торгову марку – це був один із перших випадків правового захисту вигаданого персонажа.
А знаменитий крик Тарзана, який увійшов в історію кіно, було створено у студії з кількох шарів – скрипки, тенорового співу та лев’ячого рику.
Попри критику расових і культурних стереотипів, Тарзан залишається віхою пригодницького жанру, надихнувши безліч наслідувань і пародій.
Казали люди: дехто в дитинстві намагався наслідувати Тарзану, розгойдуючись на мотузках, – і швидко розумів, що вони зовсім не схожі на джунглеві ліани.