Едвард Ґіббон – англійський історик XVIII ст., автор «Історії занепаду і загибелі Римської імперії», класик Просвітництва. Він народився 1737 року в Путні, мав слабке здоров’я і змалку рятувався книжками. Вчився в Оксфорді, але розчарувався в освіті й займався самоосвітою у Лозанні. Подорож до Риму надихнула його на головну працю – шеститомний епос, що поєднав точність і іронію. Його називали «батьком історіографії», а також «найдотепнішим скептиком» своєї епохи.
📚 «Історія занепаду і загибелі Римської імперії» вийшла у 6 томах у 1776–1789 рр. Його проза вважається взірцем англійського стилю – урочистого, але колючого. 🏛 Він сидів у парламенті, але не був активним політиком. ⛪ Критикував роль християнства у падінні Риму, викликавши бурю обурення серед церковників. 🌍 Під час подорожі в Італію він написав: «Серед руїн Капітолію зародилася ідея мого твору». 🎓 У Лозанні Ґіббон захопився французькою культурою та дружив із місцевими інтелектуалами. 💰 Попри слабке здоров’я, він вів світське життя в Лондоні й любив розкішні вечері. 🖋 Його вплив відчутний у Г’юма, Маколея та навіть Черчилля. 📖 Цицерона він називав «учителем стилю» й прагнув наслідувати його ритм. 🤔 Сучасники одночасно захоплювалися і жахалися його скептицизму. 🎭 Умів розповідати історії так, що слухачі аплодували стоячи – немов на театральній виставі. 😅 Курйоз: жартував, що його томи настільки важкі, що служать не лише книжками, а й «зброєю проти комах і слабких столів».