Ліна Костенко – українська поетеса й дисидентка ХХ–ХХІ ст., авторка збірки «Маруся Чурай» та «Над берегами вічної ріки». Представниця «шістдесятників», вона стала символом моральної непохитності й поетичного слова. Її твори поєднують історію, філософію й гостре відчуття сучасності.
📖 Її роман у віршах «Маруся Чурай» отримав Шевченківську премію (1987) і став класикою. 🚫 Відмовилася від компромісів із радянською владою – через це понад 15 років її не друкували. 🌍 Була серед тих, хто відкрито виступав проти арештів інтелігенції у 1960–1970-х роках. 🖋 В її поезії історичні сюжети (козацька доба, Голодомор) перегукуються з сучасними моральними питаннями. 💡 Відомі її афоризми: «Нації вмирають не від інфаркту. Спершу їм відбирає мову». 😮 Цікавий факт: Костенко принципово не брала участі в політиці, але її слово мало політичну вагу. 😂 Кумедне: на зустрічах із читачами вона інколи «псувала офіційність» – могла різко пожартувати або відмовитися від пишних церемоній словами: «Поет – не статуя, а людина».