Марко Вовчок – українська письменниця ХІХ ст., авторка «Народних оповідань» та роману «Інститутка», перекладених багатьма мовами. Вона першою голосно заговорила про кріпацтво й жіночу долю в українській прозі. Її твори стали класикою реалізму та вплинули на Шевченка й інших сучасників.
📚 Справжнє ім’я – Марія Вілінська; псевдонім «Марко Вовчок» узяла для публікацій у 1850-х. 💡 Була першою жінкою, яка стала професійною письменницею в українській літературі. 📖 Тарас Шевченко, вражений її «Народними оповіданнями», подарував їй золотий ланцюжок як символ вдячності та поваги. ⚗ Дмитро Менделєєв, творець Періодичної таблиці, був у захваті від її шарму. Сучасники згадують, що він намагався добиватися її прихильності. 🌍 Жила у Петербурзі, Парижі, Німеччині, спілкувалася з Тургенєвим, Герценом, Жорж Санд. 🖋 Писала українською й російською, а також робила переклади з французької. 🎭 За її творами ставили театральні постановки вже за життя. 📚 Її твори вважали «небезпечними» – цензура звинувачувала в пропаганді «шкідливих ідей». 💔 Вона мала стосунки з Іваном Тургенєвим, але згодом покинула його й поїхала до Парижа, де жила з французьким письменником Жюлем Дюком. 🏆 Вовчок називали «матір’ю української прози». 😮 Цікавий факт: деякі сучасники були впевнені, що автор – чоловік, настільки потужним був стиль. 😂 Кумедне: у листах жартувала, що її псевдонім «змушує знайомих чекати на вовків», а не на письменницю.