Семюел Беккет – ірландський письменник і драматург ХХ століття, автор «Чекаючи на Годо» та «Кінець гри». Лауреат Нобелівської премії з літератури (1969), він став провідним представником театру абсурду, його стиль визначили мінімалізм і чорний гумор.
📖 Беккет був учнем Джеймса Джойса й допомагав йому диктувати тексти. 🌍 Писав як англійською, так і французькою, часто перекладав сам себе. ⚔️ Під час Другої світової війни працював у французькому русі Опору. 📚 Його п’єси майже без сюжету, але створюють сильний емоційний ефект. 🎭 «Чекаючи на Годо» спочатку викликала шок і нерозуміння глядачів. 💡 Відомий афоризм: «Намагайся. Програвай. Немає значення. Спробуй знову. Програвай краще». 🖋️ У прозі він прагнув «мови, що нічого не означає, але все передає». 🎶 Деякі музиканти (наприклад, Джон Кейдж) надихалися його абсурдною поетикою. 📜 У Беккета був термін «мінус-театр» – сцена, де слова й дія зведені до мінімуму. 👀 Він дуже цінував тишу, навіть ставив паузи як ключові елементи драматургії. 😂 Курйоз: після прем’єри «Годо» дехто думав, що назва – це скорочення від «God» (Бог). 😅 Кумедний факт: Беккет любив грати у крикет і єдиний нобелівський лауреат, згаданий у «Wisden Cricketers’ Almanack».