⚡ Темп: повільний · 🎭 Емоції: важкі, багатошарові · 🚪 Поріг: високий · ⭐ За що: травму пам’яті, переплетіння історій
Якщо прізвище авторки здається вам знайомим, то… не здається. Це і справді дочка того самого провокаційно-скандального у гарному сенсі Юрія Андруховича. Той самий випадок, що заперечує усталене «На дітях геніїв природи відпочиває». Ні, бо гени тут беруть своє. Софія Андрухович ще досить молода, та має вже низку творів, що сколихнули читацьке середовище. І написаний у 2020 році роман «Амадока» – один із них.
«Це сон чи дійсність, і це справді ти, а це – я, і це ти в мені чи я в тобі, це ти мій сховок під підлогою, чи я твоє озеро Амадока, найбільше в Європі озеро, яке простягається на сотні кілометрів серед міст і сіл, полів і лісів, серед хмар і небесних тіл…ти знайдеш мене тільки на давніх мапах, але я залишуся в тобі назавжди»
Книга «Амадока» розкриває перед читачем поклади українських культурних надбань від найдавніших часів і до ХХ століття. Вона несе памʼять, таємницю, сторінки історії, яких би ми воліли не мати, і розповіді людей, про яких більше запитань, аніж відповідей. Це книга про різні вірування та різні суспільні прошарки, про родинні таємниці і психологічні травми.
Книга про смерть та її наслідки, бо «мотиви і наслідки дій померлого продовжують вібрувати у мотивах і діях живих, не маючи шансу стихнути». Про те, що «будь-яка річ може розповідати», а у «старих фотографіях – сама екзистенція, її дистиляція. Краплина загуслої смоли, майже бурштин» тієї родинної історії, яку несе кожна сучасна українська сімʼя. І як часто таємниці родин нагадують суміш стражденних звʼязків, коли можна сказати, що «у твоїй родині люди не вміють бути разом. Навіть будучи близько вони відокремлені порожнечею».
Роман піднімає кілька невимовно болючих тем: Голокост, Розстріляне Відродження, сучасна російсько-українська війна. І ефект повного занурення робить читання книжки по-справжньому травматичним досвідом.
Втім, увесь сюжет зводиться до монологу Авеля Бірнбаума:
«Світ впорядкований, і впорядкований він, на щастя, не людьми. Цей порядок мудрий і єдино можливий. Якщо його не порушувати, людина житиме в щасті та спокої, на радість собі й іншим. Є речі, в яких начебто і не закладено нічого злого, але вони просто неможливі, їх не можна допускати. Є стежки, яким не можна перетинатися. Є світи, які можуть існувати лише відокремленими один від одного…Іноді найбільше, що можна зробити для когось важливого, – це більше ніколи його не бачити».
Читайте. І ми впевнені: після цього роману ви захочете прочитати й інші твори талановитої Софії Андрухович.
📚 А ви знали 📖
Один із найоб’ємніших сучасних українських романів (понад 800 сторінок).
У центрі – тема пам’яті, війни та втрат; назва пов’язана зі зниклим давнім озером Амадока на території України.
Книжка ввійшла до шорт-листів українських літературних премій.
Твір досліджує пам'ять, ідентичність і історію України ХХ століття.
У романі є сюжети про Голокост, радянські репресії та війну на Донбасі.
Його називають «сучасною українською епопеєю».